-
Дніпропетровські історики 1920–1930-х років та радянська влада
Українська радянська історіографія дотепер не стала предметом спеціального обговорення, хоча стимулів і подразників було чимало, починаючи зі статті Сергія Білоконя «Чи маємо ми історичну науку?». Причин такого стану речей кілька: небажання частини наукового істеблішменту відверто обговорювати цю тему; компромісна облудність стратегії реабілітації, проти чого запально виступав Юрій Шевельов; але також… Читати далі ⇢
-
Концепції геноциду та етнічних чисток: західні наукові дискусії та місце в них українських сюжетів
Терміни «геноцид» та «етнічна чистка» вже увійшли до активного медійного, політичного і наукового вжитку в Україні. Прийняття Верховною Радою України Закону про визнання Голодомору геноцидом україського народу (від 28 листопада 2006 року) і дискусія про подальші правові нововведення (як-от покарання за публічне заперечення Голодомору і Голокосту) унаочнило юридичний аспект проблеми.… Читати далі ⇢
-
«Західні» категорії в українській пострадянській історіографії: мовні зміни в епоху перекладів.
На початку 1990-х років гуманітарні науки на пострадянському просторі стрімко «звільнилися» від донедавна обов’язкової та на позір неуникненної «марксистсько-лєнінської методології». Раптом опинившись у ситуації безпосереднього контакту зі світовою науковою спільнотою, яка була водночас ситуацією творення нових незалежних держав на основі колишніх радянських республік, гуманітарії мусили терміново перебудуватись та опанувати нові… Читати далі ⇢
-
«Між Сходом і Заходом». Нотатки про взаємини Русі і Степу в російській та українській історіографії
Одна із найпопулярніших пояснювальних метафор української історії – «Між Сходом і Заходом» – здебільшого вживається на означення розташування (розірваності, співіснування) України «між Росією та Європою», «між східним і західним християнством (цивілізацією)». З цієї дихотомії фактично випав Схід як Орієнт, представлений в історії України Хазарським каганатом, «Диким полем», Кримським ханством та… Читати далі ⇢
-
Український Науковий Інститут у Варшаві (1930–1939). Політика історії у міжвоєнній Європі
За іронією (чи радше логікою) історії українська наукова установа, що фінансувалася польською державою, постала саме в час загострення «українського питання» в Другій Речі Посполитій та посилення ідеологічної війни за душі українців між польським та радянським урядами. Для розуміння контексту постання Українського Наукового Інституту (УНІ) варто нагадати, що кордони міжвоєнної Польщі… Читати далі ⇢
-
«Західні» категорії в українській пострадянській історіографії: мовні зміни в епоху перекладів.
На початку 1990-х років гуманітарні науки на пострадянському просторі стрімко «звільнилися» від донедавна обов’язкової та на позір неуникненної «марксистсько-лєнінської методології». Раптом опинившись у ситуації безпосереднього контакту зі світовою науковою спільнотою, яка була водночас ситуацією творення нових незалежних держав на основі колишніх радянських республік, гуманітарії мусили терміново перебудуватись та опанувати нові… Читати далі ⇢
-
Memory Wars in Post-Soviet Ukraine (1991–2010)
Analysis of the post-Soviet memory wars in Ukraine have tended to focus overwhelmingly on the ways in which Ukrainian memory is shaped by regional differences. The regional dimension is certainly important here, but approaching Ukrainian memory exclusively through this lens can serve to obscure other aspects of the landscape. In… Читати далі ⇢
-
Soviet Ukrainian Historiography in Brezhnev`s Closed City: Mykola/Nikolai Kovalsky and His “School” at the Dnipropetrovsk University
In the 1970s–1980s, a special role in history writing and teaching was played by Dnipropetrovsk State University, the birthplace of the so-called Kovalsky school, which focused on the study of primary sources on early modern Ukrainian history. In recent publications, the Kovalsky school has been called “perhaps the only” and… Читати далі ⇢
-
Post-Maidan Europe and the New Ukrainian Studies
Twenty years ago, in his article “Does Ukraine Have a History?,” Mark von Hagen observed that “by the indexes of the intellectual organization of his- tory teaching, Ukraine has not had a history” and defined this problem as a part of a greater dilemma in eastern and central Europe—a region… Читати далі ⇢
Публікації та статті історика Андрія Портнова
Хто такий Андрій Портнов?
Професор історії України в Європейському університеті Віадрина (Франкфурт-на-Одері) та директор мережі дослідників Східної Європи PRISMA UKRAЇNA в Берліні. Автор шести книжок та понад 200 наукових публікацій українською, російською, польською, англійською, німецькою, французькою, білоруською,чеською, болгарською, угорською, литовською, японською мовами. Викладав у Вільному університеті Берліна, Інституті славістики Університету Гумбольдтів в Берліні, Гельсинському та Базельському університетах, Вільному університеті Брюсселя, SciencesPo Paris та SciencesPo Lyon.
Працював дослідником або перебував на стипендіальних програмах у Трирському університеті, Інституті українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України у Львові, Інституті європейських досліджень НАН України в Києві, Національному інституті стратегічних досліджень, Центрі досліджень Голокосту і геноцидів (NIOD) в Амстердамі, Центрі досліджень Росії, Кавказу та Центральної Європи (CERCEC) в Парижі, Wissenschaftskolleg zu Berlin, Женевському університеті, Інституті історії Литовської Академії наук.