У багатьох (переважно неісторіографічних) роботах використовуються зневажливі вислови на адресу «радянської історіографії», автори (та повторювачі) яких, як правило, не пояснюють, що вони розуміють під цим поняттям. Микола Ковальський, дослідник, який створив за радянських часів низку ґрунтовних джерелознавчих досліджень та ніколи не належав до «офіційної науки», зауважує: «Так звану радянську історіографію, мабуть, не слід розглядати як єдиний потік».

Відштовхуючись від слів «так звана» та з огляду на відчутний застій у розробці цього сюжету, почну з провокативного запитання: а чи була взагалі «радянська історична наука»? Чи, може, наука була підрадянською, а радянськими – ідеологія та пропаганда?