Терміни «геноцид» та «етнічна чистка» вже увійшли до активного медійного, політичного і наукового вжитку в Україні. Прийняття Верховною Радою України Закону про визнання Голодомору геноцидом україського народу (від 28 листопада 2006 року) і дискусія про подальші правові нововведення (як-от покарання за публічне заперечення Голодомору і Голокосту) унаочнило юридичний аспект проблеми. Водночас наявні публічні виступи яскраво засвідчили, що ці ідеї потрапили на український інтелектуальний ґрунт без серйозної рефлексії з приводу досить жвавих дискусій навколо них у світовій науці. Мета цієї статті – представити головні напрямки і проблемні поля західної наукової дискусії, що точиться з приводу термінології та методології студій геноциду, й описати суперечки щодо її «українських сюжетів».