Історія історичної науки України переважно висвітлюється дослідниками у її “зовнішніх” проявах – опублікованих працях, реалізованих наукових проектах”, тоді як конфліктні ситуації делікатно оминаються, а поодинокі публікації з цієї теми лишаються майже непоміченими. Моє звернення до аналізованого сюжету продиктоване прагненням встановити особу, яка у листуванні кількох знаних істориків виступає як посередник у конфлікті Дмитра Яворницького і Михайла Грушевського.

Я вважав за доцільне відтворити ланцюжок міркувань, що привели до розв’язання поставленого питання, й прагнув дотримуватися історіографічного такту, уникаючи поверхових висновків.