На початку 1990-х років гуманітарні науки на пострадянському просторі стрімко «звільнилися» від донедавна обов’язкової та на позір неуникненної «марксистсько-лєнінської методології». Раптом опинившись у ситуації безпосереднього контакту зі світовою науковою спільнотою, яка була водночас ситуацією творення нових незалежних держав на основі колишніх радянських республік, гуманітарії мусили терміново перебудуватись та опанувати нові термінологію і стилістику. Водночас постала проблема перекладу «локального» досвіду на категорії, зрозумілі для міжнародної наукової спільноти, та проблема ціни такого перекладу і проблема самої можливости донесення до ширшого світу «локальних» традицій і очікувань.