Між «Центральною Європою» та «Русским миром»

Між «Центральною Європою» та «Русским миром»: Сучасна Україна у просторі міжнародних інтелектуальних дискусій.

Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 2009. 160 с.

Книжка пропонує аналіз різних спроб концептуалізації історії та сучасних проблем регіону, який називають «посткомуністичними країнами», «Центрально-Східною Європою» або «Русским миром». Розділ «Концепт Центральної Європи та Річ Посполита як прообраз європейської спільноти» містить огляд еволюції концепції «Центральна Європа» та її обговорення, а також стислий аналіз основних публікацій останніх років, об’єднаних метою історіографічної реабілітації ранньомодерної польсько-литовської Речі Посполитої як прообразу сучасних євроінтеграційних проектів. У розділі «Російська україністика і привиди “Русского мира”» зроблена спроба узагальнити наукові підходи та ідеологічні конотації сучасних українознавчих праць в Росії. Третій розділ присвячено детальному оглядові міжнародної царини студій геноциду та її українським сюжетам. Четвертий розділ «Як західні гуманітарії заговорили українською» присвячено проблемі перекладу фахової літератури з питань, порушених в попередній розділах, її рецепції в Україні та впливу на українські дискусії.

"Szczególnie celne są uwagi na temat niebywałej kariery terminu „postmodernizm”. Nader często okazał się on być po prostu „znakiem rozpoznawczym” tych teoretyków i historyków historiografii, którzy chcieli dowieść swego całkowitego wyzwolenia z radzieckiej metodologii i stylistyki, nie znali jednak z pierwszej ręki, bądź nie byli zdolni wyciągnąć wniosków z prac uznanych za „postmodernistyczne” na Zachodzie. W konsekwencji nie potrafili oni wyjaśnić, na czym miałyby polegać dzieła rzeczywiście stanowiące alternatywę dla narracyjnej logiki opisu przeszłości, zarazem niezależne od tryumfującej po 1991 r. ideologii narodowej, równie deterministycznej w rozumieniu historii jak porzucony dogmat ostatecznego „zwycięstwa klasy robotniczej”. Inny aspekt specyficznej recepcji terminu „postmodernizm” na Ukrainie dotyczy wykorzystania go dla akceptującego przyjęcia do wiadomości postępującej fragmentacji ukraińskiej historiografii. Problem w tym, zauważa Portnow, iż za parawanem „postmodernizmu” pogłębiał się nie tylko pluralizm i indywidualizacja podejść i sposobów wyjaśniania, ale także obojętność wobec obniżania standardów pracy naukowej."

(З рецензії Томаша Стриєка в "Nowa Europa Wschodnia", 2010, № 3-4)

При копіюванні матеріалів прохання посилатись на сайт.