Біографія

Андрій Портнов

(рос. Андрей Портнов, англ. Andrii/Andriy Portnov, пол. Andrij Portnow, нім. Andrij Portnov)

Portnov Andrii photo

Народився 17 травня 1979 року в місті Дніпропетровськ.

2001 року закінчив з відзнакою історичний факультет Дніпропетровського державного університету.

2003 року закінчив з відзнакою маґістерську програму Студіум Східної Европи Варшавського університету.

У 2004–2006 роках був студентом Трирського університету (Німеччина) в рамках дослідницького проекту “Поділи Речі Посполитої. Досвіди та творення традицій”.

2005 року захистив в Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України у Львові кандидатську дисертацію з історії України на тему “Науково-освітня діяльність української еміграції в міжвоєнній Польщі, 1919–1939” (науковий керівник Ярослав Ісаєвич).

У 2007–2008 роках працював старшим науковим співробітником Інституту європейських досліджень НАН України в Києві. У 2008–2010 роках – радник директора Національного інституту стратегічних досліджень. У 2010–2012 – докторант Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України. У 2006–2010 – член (згодом голова) експертної ради програми “Академічні переклади і соціальний капітал” Міжнародного фонду “Відродження”.

У 2007–2010 – відповідальний редактор часопису “Україна Модерна”.

У 2007 – стипендіат Центру досліджень Голокосту і геноцидів (NIOD) в Амстердамі, у 2010 – Центру досліджень Росії, Кавказу та Центральної Європи (CERCEC) в Парижі. У 2010 році прочитав курс лекцій в Гельсинському університету.

У 2012 заснував (разом із Володимиром Маслійчуком) інтелектуальний портал historians.in.ua (http://www.historians.in.ua/index.php/en/) і був його співредатором до серпня 2017 року.

Починаючи із 2010 року веде блог на сайті Уроки истории (http://urokiistorii.ru). Упродовж 2011–2016 років вів відеоблог на порталі net.abimperio.net (усі відео доступні за адресою: https://www.youtube.com/results?search_query=historian+andrii+portnov+videoblog)

У 2012–2014 роках – стипендіат Wissenschaftskolleg zu Berlin. У 2014–2015 – стипендіат Фонду імені Александра фон Гумбольдта. Починаючи від 2012 року викладав в Інституті славістики Університету Гумбольдтів в Берліні. Також викладав у Вільному університеті Берліна, Базельському університеті, Вільному університеті Брюсселя, SciencesPo Paris та SciencesPo Lyon. Взимку 2017 року був стипендіатом Інституту наук про людину (IWM) у Відні. У 2016–2017 – науковий співробітник Женевського університету в рамках дослідницького проекту “Пам’ять, що розділяє. Пам’ять, що об’єднує. Україна – Росія – Польща (ХХ – ХХІ століття): переплетена історія”.

2015 року ініціював створення Берлінсько-Бранденбурзької Української Ініціативи, яка трансформувалася 2016 року в мережу дослідників Східної Європи PRISMA UKRAЇNA (http://www.prisma-ukraina.de/home.html).

Навесні 2018 року призначений професором історії України в Європейському університеті Віадрина (Франкфурт-на-Одері).

Автор понад 200 наукових публікацій українською, російською, польською, англійською, німецькою, французькою, білоруською, чеською, болгарською, угорською, литовською, японською мовами.

“Дисертаційна” книжка “Наука у вигнанні” була відзначена премією ім. Єжи Ґєдройця. Збірник есеїв “Історії для домашнього вжитку” отримав премію ім. Юрія Шевельова та був визнаний “Книжкою року 2014” у підномінації “Українська гуманітаристика”.

Сторінка у Вікіпедії

При копіюванні матеріалів прохання посилатись на сайт.