-
Між становим, конфесійним та етнічним підходами: Вибір стратегії політики Російської імперії щодо Правобережної України на початку ХІХ ст.
Поділи Речі Посполитої наприкінці XVIII – на початку XIX ст. були одним із найважливіших переділів кордонів у модерній історії Європи. Кожна з держав, що дістали колишні польські терени, – Росія, Австрія і Пруссія – мусили знайти моделі легітимізації своїх територіальних надбань. Ці пошуки є напрочуд цікавою дослідницькою проблемою, оскільки показують… Читати далі ⇢
-
Омелян Пріцак – історик модерної України
Бути першим, поєднувати хист аналітика й організатора, не боятися сміливих і неоднозначних думок, вірити в науку й в Україну. Більшість із наведених характеристик видається в наш час атрибутами мало не казкового, уявлюваного персонажа, відображають мрію про науку, якою вона мала б і, либонь, могла би бути. Ця стаття є спробою… Читати далі ⇢
-
До питання національної приналежності та самосвідомости історичних діячів української минувщини
Питання національної приналежности тих чи тих культурних діячів користується популярністю в певних колах публіцистів і письменників, і рівень його міфологізування вже досяг позначки, коли мало кого дивує зарахування до українців Колумба чи Христа. Не варто вважати, що подібні явища властиві лише Україні, – можна наводити численні звідусюдні приклади, починаючи від… Читати далі ⇢
-
Українська радянська історіографія: до постановки проблеми
У багатьох (переважно неісторіографічних) роботах використовуються зневажливі вислови на адресу «радянської історіографії», автори (та повторювачі) яких, як правило, не пояснюють, що вони розуміють під цим поняттям. Микола Ковальський, дослідник, який створив за радянських часів низку ґрунтовних джерелознавчих досліджень та ніколи не належав до «офіційної науки», зауважує: «Так звану радянську історіографію,… Читати далі ⇢
-
Ленін і більшовизм в українській політичній думці першої половини ХХ ст.
Феномен більшовизму є одним з підставових для розуміння модерної історії й, не в останню чергу, для розуміння України. Вельми істотно, що саме за радянських часів Україна набрала сучасного адміністративного вигляду, саме тоді сформувалася її соціально-економічна структура, політичні традиції. Хибно твердити, що все це є витвором більшовизму, адже життя кожної, навіть… Читати далі ⇢
-
Катеринославський трикутник
Історія історичної науки України переважно висвітлюється дослідниками у її “зовнішніх” проявах – опублікованих працях, реалізованих наукових проектах”, тоді як конфліктні ситуації делікатно оминаються, а поодинокі публікації з цієї теми лишаються майже непоміченими. Моє звернення до аналізованого сюжету продиктоване прагненням встановити особу, яка у листуванні кількох знаних істориків виступає як посередник… Читати далі ⇢
-
В’ячеслав Заїкин: історик із багатьма обличчями
В’ячеслав Заїкин може правити за показовий приклад науковця добряче забутого. Скажімо, “Енциклопедія Українознавства” пише про нього лише як про “історика-правника, автора праць з історії української Церкви й церковного права”. Єдиною спеціальною публікацією є стислий нарис Івана Гватя, що передує передрукові розвідки Заїкина “Систематизація історії української філософії”; коли ж брати загал… Читати далі ⇢
-
Януш Радзейовський: портрет історика на тлі епохи
Серед польських україністів особливе місце належить героєві цього нарису. Не видається випадковістю, що автором ґрунтовної і дотепер єдиної монографії з історії комуністичного руху на Західній Україні міжвоєнних років став саме Януш Радзейовський – історик з покликання, що впродовж життя мав обмежені можливості праці за фахом й зробив історію своїм свідомим… Читати далі ⇢
-
Селянство Правобережної України між польською шляхтою і Російською імперією (кінець XVIII – перша третина XIX ст.)
Політика Російської імперії щодо селян на новоприєднаних землях унаслідок поділів Речі Посполитої 1772, 1773 і 1795 рр. і проблема використання селянського питання в ідейній боротьбі за символічне “привласнення” Правобережної України (тобто, територій Волинської, Київської і Подільської губерній) висвітлена в історичній літературі фрагментарно. Окремо слід відзначити характерне для національних історіографій регіону… Читати далі ⇢
Публікації та статті історика Андрія Портнова
Хто такий Андрій Портнов?
Професор історії України в Європейському університеті Віадрина (Франкфурт-на-Одері) та директор мережі дослідників Східної Європи PRISMA UKRAЇNA в Берліні. Автор шести книжок та понад 200 наукових публікацій українською, російською, польською, англійською, німецькою, французькою, білоруською,чеською, болгарською, угорською, литовською, японською мовами. Викладав у Вільному університеті Берліна, Інституті славістики Університету Гумбольдтів в Берліні, Гельсинському та Базельському університетах, Вільному університеті Брюсселя, SciencesPo Paris та SciencesPo Lyon.
Працював дослідником або перебував на стипендіальних програмах у Трирському університеті, Інституті українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України у Львові, Інституті європейських досліджень НАН України в Києві, Національному інституті стратегічних досліджень, Центрі досліджень Голокосту і геноцидів (NIOD) в Амстердамі, Центрі досліджень Росії, Кавказу та Центральної Європи (CERCEC) в Парижі, Wissenschaftskolleg zu Berlin, Женевському університеті, Інституті історії Литовської Академії наук.